По 50?

Відповісти
Аватар користувача
Василь Гатило
Повідомлень: 117
З нами з: 26 січня 2018, 21:35

По 50?

Повідомлення Василь Гатило » 23 червня 2018, 22:42

Одразу після інтернатури та найближчі років 5-7 в хірургії районної лікарні майже на всі свята чергував молодий лікар. Звісно про кого йде мова. Був в гінекологічному відділенні такий самий бідолага, рік-два різниця між нами. Одного разу, вже пропрацювавши зо 5 рочків, засвоївшись та позбувшись усіляких притаманних молодим лікарям страхів, вирішили ми з колегою по щастю ближче до ночі, коли все вщухає, затихає потихеньку, випити як солідні дядьки грамів по 50 коньяку, відсвяткувати, адже чергування в день медика припадало. Дякувати вибору напоїв хватало, наливай да пий, якщо є можливість і бажання. Чергуємо, мотаємося по лікарні, чекаємо завітного часу. Десь об 11 вечора я вже напоготові телефоную колезі з хитрим голосом, давай був, приходь, ріжу лимона. Той каже, чекай півгодини, я зараз зайнятий, не можу, пацієнтка. Окей, кажу, поки віддихаюся. Ледве прикривши очі з задоволеним виразом блаженного обличчя, чую гуркіт наближаючоїся санітарки. Каже, гострий живіт, анестезіолог вже готовий. Підриваюся, біжу, так і є, доска. На стіл, працюємо десь години дві, в цей час гінекологічний колега обливається слиною, чекаючи бойового товариша. Виходячи з операційної та передчуваючи насолоду розслаблення після важкого дня та початку ночі, направляюся в ординаторську, де жве має чекати в повній готовності колега. Заходжу - пусто. Дзвоню, трубку не бере. Звоню у відділення, кажуть, вагітну привезли, доктор зайнятий. Окей, тоді готую поляну я. Нарізаю того клятого лимона, достаю пляшку коньяка буржуйського, чекаю, але засинаю. Очі зліпаються, поступово відганяючи від мене бажання випити. Але тримаюся, чекаю. Чую знайомі звуки наближаючоїся Тамари Семенівни. Доктор, в операційну, ножове. Та щоб йому, ну от де ти його зловив о третій ночі??? З відчуттям тотальної мізантропії направляюся в операційну, сидить бідолага з ножем в біцепсі, з другом в спецназ грали, трюки демонстрували. Ну хоч без міліції обійдемося, а то то надовго було б. Достали трофей, все підлатали, приходжу в ординаторську за годину, спить колега-гінеколог, бужу, кажу, ну давай чи як? Чую, ні, пороблено, Семенівна як танк, розмітаючи все на своєму шляху, як пральний порошок тайд, прямує впевнено до нас. Ну що там знову? Каже, не знає, треба дивитися. Прибігаю, привіт апендицит. Ловлячи себе на думці, що давно такого конвеєру не було, машинально видаляємо відросток, а на вулиці вже світло, приходжу - спить колега, грам 50 вже немає в пляшці. Бужу, кажу, це не по-товариськи. Він каже, ну так, але ж як? Тут в ординаторську заходять колеги з відділення, піднімаю очі - пів на восьму ранку... тьфу ти дідько… випили... От таке чергування!
Відповісти

Повернутись до “День медика: як це було або могло би бути - завершено!”