Коли вибір є, проте немає

Відповісти
Бестия
Повідомлень: 7
З нами з: 17 лютого 2018, 21:51

Коли вибір є, проте немає

Повідомлення Бестия » 02 червня 2018, 19:00

Народившись в сім'ї лікарів (у мене батько хірург, а мати невролог) фактично я вибору не мала. Не можу сказати, що батьки активно пропагували медицину, штовхали мене в неї, але йдучи в перший клас, я мала чимало (для віку) медичних знань. І хоча сім'я жила непогано, грошей начебто вистачало, я не могла сказати, що дуже хотіла стати лікарем. Справа в тому, що я і не знала, ким я хочу стати, тому і вирішила поступати в медінститут, тому що вчитися в ньому мені було б набагато легше, ніж в інших. Я так думала, а може просто сподівалася. А потім були ночі в сльозах і прокляття в сторону медицину, в сторону інституту і т.д.
Не менш проблематичним потім був вибір напрямку медицину. В свій час не було таких проблем з розподіленням, тому фактично я могла стати майже ким завгодно. Багато однокурсників, в тому числі і дівчат, мріяли про хірургію та гінекологію, а мені досвіду батька вистачило, щоб хірургічним напрямком не хворіти. Тому я пішла в дерматовенерологію. Справа в тому, що дерматовенерологія - специфічний напрямок, в якому взагалі не можна мати відрази. Плюс я не люблю ургентну медицину. Тому для себе я вважаю дерматовенерологію оптимальним вибором для себе. Пропрацювавши вже немало років у професії, я дійшла висновку, що зробила і взагалі правильний вибір, що пішла в медицину. Сьогодні я навіть не уявляю, що могла би стати менеджером, вчителем, банківським працівником. І саме цікаве в тому, що спілкуючись з колегами всі говорять, що не бачать себе в інших напрямках.
Є певні випадки, коли хто уходить наприклад в медичні та фармацевтичні представники, в інші наближені до медицини напрямки, але то гонитва за грошима. Батьки виховували так, щоб було розуміння різниці між хабарями та вдячністю. А лікарі в нашій країні в принципі так і виживають. До речі, переважна більшість лікарів навіть і гадки не мала, що на них чекає в інституті і далі. А от я мала, я це змалку все наявно бачила на прикладі батьків. І вибір я робила осмислений, тому і не можу жалітися, навіть не маю права на це. Чесно кажучи були думки поїхати з країни і там працювати лікарем. Але побоялася складнощів, переатестацій, мови.

До чого цей сумбур (вибачте, я не письменниця). Вибору начебто і не було. Так само і в моєї доньки, у якої батьки також лікарі (мій чоловік - хірург), але яка просто органічно не переносить медицину і навіть не уявляє себе лікарем. Ми з чоловіком не наполягаємо, не примушуємо її йти туди. Дитина піде туди, куди вирішить сама.
Аватар користувача
DoctorDnepr
Повідомлень: 89
З нами з: 24 січня 2018, 21:47

Re: Коли вибір є, проте немає

Повідомлення DoctorDnepr » 03 червня 2018, 17:46

Хорошая история, но а ради чего все работают? Только ради денег, это прежде всего.
Аватар користувача
Головний модератор
Администратор
Повідомлень: 67
З нами з: 13 січня 2018, 13:53

Re: Коли вибір є, проте немає

Повідомлення Головний модератор » 03 червня 2018, 19:38

DoctorDnepr писав:
03 червня 2018, 17:46
Хорошая история, но а ради чего все работают? Только ради денег, это прежде всего.
А може людина фінансово не обтяжена? Куди гнатися? Навіщо?
Аватар користувача
Валерий Викторович
Повідомлень: 138
З нами з: 26 січня 2018, 22:10

Re: Коли вибір є, проте немає

Повідомлення Валерий Викторович » 08 червня 2018, 16:24

Грошей забагато не буває!!!
Відповісти

Повернутись до “Медик - це доля, або Чому медицина стала моїм життям - завершено!”